СВЕТА

Українська мова

Коли я чую українське слово,
Моя душа несеться в небеса,
Вона весь час все різна, нова,
Вона блищить як ранішня роса.

Це різнобарвна, мальовнича мова,
І перла сяють у її вустах,
Її я чути повсякчас готова,
Почувши, я зриваюсь в небо наче птах.

Пекучий біль вривається у душу,
Коли хтось каже: «Краще припини!»,
Але я буду розмовляти, треба, мушу,
Я виганяю з вас злий привид сатани.

Повинні чути ви цю мову – рідну, милу,
Повинні говорити, думати, творить
Лише на ній, відчуйте її силу!
Це буде відкриття, щаслива для вас мить!

Любіть, цініть, плекайте рідну мову,
Бо українська мова – цілий скарб!
Пишайтесь нею знову, знову й знову,
Відчуйте, скільки в скарбі цьому фарб

Запомню навсегда

Мне суждено расстаться с милым краем
И уезжать в далекую чужбину,
Да, я прощаюсь с милым сердцу раем,
Места прекрасные с печалью я покину.

Но это в сердце все же остается, -
И неба синева, зеленые леса,
И колос золотой, который с земли рвется,
Живое все вокруг, запомню навсегда.

Венеция

Венеция! О город на воде,
В какое восхищение приводишь ты меня,
Какая красота принадлежит тебе,
Я наслаждаюсь нею все день уж ото дня!

Какою грациею ты одарена,
В тебе бушуют яростные воды,
И пьют в тебе шампань твою до дна,
Не смоют радость бурных дней все годы.

Лесною ланью лодки по воде
Плывут так плавно, волны не взбивая,
И мысли все прекрасные лишь только о тебе,
Плывешь ты тихо, все на свете забывая.